Злочини проти довкілля: статистика за перший місяць війни

За півтори місяці російський агресор зруйнував не тільки людські долі, забрав життя, а й безпринципно руйнує міста, інфраструктуру та навколишнє середовище, наслідки чого всі українці відчуватимуть довгі роки. Майже півтори сотні – стільки злочинів проти довкілля сталося за 48 днів війни. Це несе нові екологічні ризики, які також можуть збільшити кількість людських жертв війни у майбутньому. Злочини проти екології є частиною воєнних злочинів. Згідно з Женевською конвенцією, “заборонено застосовувати методи або засоби ведення воєнних дій, які мають на меті завдати або, як можна очікувати, завдадуть широкої, довгочасної і серйозної шкоди природному середовищу”.

На початку березня Міндовкілля ініціювало збір фактів скоєних злочинів проти довкілля, до ініціативи долучились різні громадські організації. Реальні збитки та вплив буде підраховано після перемоги, але від Державної екологічної інспекції вже були озвучені перші 77 млн дол, лише за забруднення земельних ресурсів. Злочини, які зафіксовано та задокументовано за перший місяць війни – це обстріли та бомбардування промислових та енергетичних об’єктів, підпали лісів, підриви нафтобаз, забруднення Чорного та Азовського морів.

■ 24 лютого стався вибух ворожого снаряду на території Трипільської ТЕС, яка розташована на Дніпровському узбережжі в 45 км південніше Києва та є найбільшим постачальником електроенергії у Київську, Черкаську та Житомирську області.

■ Постійні активні бойові дії на сході України, що є промисловим центром країни. У звичайних умовах можна було б швидко локалізувати ризики, але не під обстрілами та постійними бомбардуваннями, коли вороги не допускають фахівців для локалізації негативного екологічного впливу.

■ 22 березня був зафіксований підпал лісу в Чорнобильській зоні відчуження, але працівники ДСНС не могли дістатись туди через постійні обстріли. Станом на 24 березня пожежа локалізована.

■ За даними Міндовкілля у другій половині березня було зафіксовано понад 30 загорянь на площі понад 8700 га у Чорнобильській зоні.

■ У зоні активних бойових дій зараз атомні станції, морські порти, склади небезпечних відходів (мінеральні добрива, пінополіуретан, лакофарбові та паливно-мастильні матеріали та ін.), промисловість, включно з хімічними та металообробними заводами.

■ Зафіксовані пожежі на нафтобазах, АЗС, сміттєзвалищах, є факти пошкодження об’єктів тепло- та водопостачання (каналізаційні насосні станції, фільтрувальні станції, водогони).

■14 березня підірвали частину боєприпасів на майданчику захопленої ЗАЕС.

■ Обстріли та окупація підвищують ризик викидів токсичних відходів з промислових підприємств України. Державний реєстр потенційно небезпечних об’єктів має докладні відомості про понад 23 тис. об’єктів, із них 2987 складів, що зберігають високотоксичні пестициди – найбільша їх кількість розташована на території Донецької, Дніпропетровської, Запорізької, Харківської та Львівської областей. Частина із цих підприємств опинилася у зоні бойових дій. Так, на хімічному підприємстві “Сумихімпром”, який знаходиться в околицях м. Суми, 21 березня, внаслідок ворожого обстрілу відбувся витік аміаку, у радіус ураження потрапило с. Новоселиця.

■ Найбільше екологічних злочинів зафіксовано у Київській, Харківській та Миколаївських областях. У цих регіонах ворог руйнував промислові та енергетичні об’єкти.

■ Внаслідок ворожих обстрілів зафіксовані факти вибухів на ТЕС, захоплення та пошкодження Каховської ГЕС, руйнування газопроводів та газорозподільних станцій. Зокрема, підрив газопроводу у Харкові 27 лютого призвів до потужного вибуху та ударної хвилі, яка пошкодила будівлі в житлових районах міста. Згідно з нормами цивільної безпеки, аварія такого масштабу є техногенною катастрофою, а значить, населенню бажано негайно покинути місця, близькі до аварії.

Ще з 2014 року Донбас був на межі екологічної катастрофи, через окупацію території проросійськими силами та активних військових дій упродовж 8 років. Через відсутність доступу до всієї території не відомо остаточної інформації про шкоду довкіллю за ці роки. Були уражені об’єкти водопостачання, залишаючи сотні тисяч мирних жителів без доступу до води. Відбувалось пошкодження енергетичної інфраструктури, що призводило до збоїв у роботі насосної системи, наражаючи тим самим на ризик затоплення у шахтах, що зберігають токсичні та ядерні відходи. За останній місяць також були зафіксовані збройні напади на енергетичну інфраструктуру, що призвело до затоплення шахти “Золоте”, обстріл “Градами” Авдіївського коксохімічного заводу та бомбардування нафтопереробного заводу у Луганській області.

Бойові дії призводять до не менших небезпек: розлите паливо, зруйнована техніка та відпрацьована зброя, підірвані ракети — все це забруднює ґрунт та ґрунтові води хімічними речовинами та важкими металами. Навіть після завершення війни деякі екологічні наслідки проявлятимуться роками. На територію України було випущено майже 2000 ракет, знищено тисячі одиниць воєнної техніки окупантів різного типу. Це призведе до накопичення канцерогенного сміття.

Російські війська створюють не тільки техногенні та екологічні катастрофи, вони також руйнують природні території, які забезпечували середовище існування рідкісних видів та оселищ, які знаходяться під загрозою зникнення. За даними Української природоохоронної групи, 44% найцінніших територій природно-заповідного фонду опинилися в зоні бойових дій, під тимчасовим контролем російських загарбників або є недоступними для України.

Зібрана інформація є тільки першим етапом для оцінки злочинів проти довкілля, скоєних росією. У розпал бойових дій, важко побачити реальний масштаб та рівень забруднення навколишнього середовища. Навіть за таких умов вже маємо більше сотні зафіксованих злочинів тільки за місяць.

Реальну оцінку вдасться зробити після завершення активних бойових дій, а зараз надважливо фіксувати злочини проти довкілля, аби далі мати змогу судити росію і за них.

За матеріалами ОО “Екодія” та https://www.epravda.com.ua/